06.Сер.2013

Дилема д’Артаньяна. Навіщо Хачеріді переходити в “Шахтар”?

З часів початку реальної боротьби за чемпіонство між «Динамо» і «Шахтарем» прямий переїзд за маршрутом Київ – Донецьк не скоював ніхто. Хтось міг дістатися обхідними стежками, як Олександр Рибка або Олександр Кучер, але про трансфер безпосередньо між двома грандами мова не йшла до вчорашнього дня. Tribuna.com розглядає всі можливі «навіщо» і «чому» можливого переходу Євгена Хачеріді в “Шахтар”.

Аргументи «за»
1. Навіщо це потрібно гравцеві

Почнемо з самого банального: спортивний стимул. Бажання перемогти – в крові у кожного спортсмена, а в українському футболі найлегше задовольнити спрагу трофеїв в «Шахтарі», як би не було гірко уболівальникам, гравцям і керівництву «Динамо», «Металіста» і «Дніпра» усвідомлювати це. У «Шахтарі» Хачеріді зможе отримати шанси не тільки на що стає стандартним «золотий дубль», але і можливість проявити себе в Європі, і не в тому турнірі, де, швидше за все, опиниться в новому сезоні «Динамо». Поставте себе на місце абстрактного гравця. Що краще – перебувати в команді, яка застигла в полупозіціі, змінюючи тренерів як рукавички, або перейти в клуб, який прогресує і вирішує помітно вищі завдання? Хвилинку, дайте подумати, де ж моя ручка.

При цьому, щоб потрапити до складу треба вигравати боротьбу не у умовних Тіаго Сілви або Гуммельса, а у своїх співвітчизників. Їх якщо вірити стабільному вибору тренерів збірної, «динамівець» перевершує. А якщо врахувати, що можливий трансфер явно не буде копійчаним, то в клубі будуть зацікавлені, щоб гравець швидше почав відбивати інвестиції і маринувати на банці не будуть. Так, про інвестиції. Хтось сумнівається, що Хачеріді в «Шахтарі» отримуватиме явно більше, ніж зараз? Як мінімум, в якості компенсації за переїзд до Донецька і можливі проблеми.

Нарешті, зовсім не факт, що гравцеві так вже комфортно в нинішньому колективі. Пам’ятні і історія, коли після матчу з «Маккабі» Шовковський, за чутками, повчив молодого уму-розуму, характеристика «дятел» від Алієва на адресу партнера, нерідка критика з боку Блохіна та інші мініатюри.HollyDolly

2. Навіщо це потрібно «Шахтарю»

Принципи кадрової комплектації донецького клубу прості і зрозумілі, все по класиці: сіно-солома, дівчинки наліво – хлопчики направо, в захисті українці – в атаці бразильці (і примкнув до них Шепілов-Мхітарян). У цьому плані роздобути на захист гравця стартового складу національної збірної – якщо і не ідея для джек-поту, то цілком непоганий план. А якщо врахувати проблеми потенційних конкурентів Хачеріді, то справа може постати у вельми принадному світлі.

Начебто у «Шахтаря» каре: в обоймі 4 гравці центру захисту, всі з потрібним паспортом. Але Чигринський так і не може оговтатися від травм після повернення з «Барселони», а коли виходить на поле, то нерідко діє надто невпевнено. Кучеру в цьому році виповнюється вже 31 рік, вік не хлопчика, та й дії Олександра у важливих матчах нерідко викликають нарікання. Кривцов при всіх задатках особливою довірою Луческу не користується, 13 ігор, велика частина з яких прохідні – не самий вражаючий результат. Виходить, що місце в основі гарантовано лише Ракицькому, який: а) не залізний, запитаєте тренерів збірної, б) користується попитом за кордоном. І якщо у перехід Ярослава в «Барселону» віриться насилу, снаряд в одну воронку двічі не падає, то варіант з підтримуваним «Газпромом» «Шальке» виглядає трохи більш реально.

Якщо ж «гірник» залишиться в Донецьку, то 198-сантиметровий правша Хачеріді добре доповнить (і не на один рік, 26 років – праймовий вік для захисника) 180-сантиметрового лівшу Ракицького. Захисникам «Шахтаря» часом, особливо в єврокубках, банально не вистачає росту, адже самий високий, Чигринський (190 см), грає менше за інших. Від хлопців з інших ліній, за винятком Хюбшмана, особливої ​​допомоги в цьому плані не дочекаєшся. Плюс до всього навіть при нинішньому перевазі над «Динамо» варто враховувати, що заманивши до себе провідного гравця захисту киян, «Шахтар» послаблює – як мінімум у короткостроковій перспективі – суперника.

3. Навіщо це потрібно «Динамо»

По-перше, як уже говорилося, «Шахтар» за такий перехід заплатить досить велику суму, на яку «Динамо» зможе дозволити собі купити гравця, а то й двох, якістю не гірше. Переплачені «Шахтарем» гроші можна буде пустити на аналогічну переплату гравцеві з Європи, такий собі кругообіг «північної», а в даному випадку східній, надбавки.

Про потенційне поліпшення командної атмосфери вже говорилося, але є і суто ігровий плюс, що випливає з цього. Так, Євген при бажанні здатен відіграти на хорошому рівні навіть проти гравців калібру Ібрагімовича, середній рівень його виступів досить високий, але все це нагадує гру з сірниками. Ні тренери, ні керівництво клубу, ні партнери ніколи не знають, коли Євген витягне коротку і від чого самозапалившись. Зовсім не факт, що Олег Блохін, якого захисник підвів видаленням напередодні гри з «Шахтарем», буде так вже нещасливий позбутися гравця, чия відсутність, можливо, зіграло ключову роль в одній з головних ігор динамівського сезону. Хачеріді стільки разів підводив «Динамо», що можна припустити – без нього буде спокійніше. Невідомо, чи краще, але тихіше – точно.

Аргументи «проти»
1. Чому це не потрібно гравцеві

«Мене погано прийняли б тут і на мене погано подивилися б там, якби я прийняв вашу пропозицію», – так відповів д’Артаньян на пропозицію кардинала Рішельє перейти до нього на службу. Євген Хачеріді, прораховуючи варіанти розвитку кар’єри, напевно говорить собі щось подібне. Під час ігор суперників він зробив і сказав чимало для того, щоб припускати можливу прохолодність зустрічі з боку нових партнерів. Не факт, що все буде гладко і у відносинах з уболівальниками, як нової, так і колишньої команд. І вибір між позиціями «залишитися в білому», тобто динамівській формі, або перестати бути д’Артаньяном виглядає вельми непростим.

З ігровий точки зору все теж не так легко. Адже в «Динамо» позиція у стартовому складі вже гарантована, а в «Шахтарі» її тільки належить зайняти. Вписатися в командний стиль «гірників» може не кожен, навіть висококласний гравець, про що Хачереді може запитати хоча б у Девіча. Та й варіант, при якому Чигринський нарешті виліковується від усіх болячок, Кривцов продовжує прогресувати, а Кучер не бажає регресувати скидати з рахунків передчасно. Тому конкуренція з повною коробочкою (фул-хаусом? Іщенко адже повернеться) донеччан все ще вірогідна.

Нарешті, житейський фактор. Хачеріді може просто не горіти бажанням переїжджати до Донецька. Так, нічні клуби скрізь однакові, але назвати Євгена їх завсідником, як парочку майже колишніх партнерів, досить складні. А так Київ для життя все-таки при інших рівних цікавіше, і, є думка, рішення про переїзд гравець буде приймати не один.

2. Чому це не потрібно «Шахтарю»

Насамперед неясно як сприймуть перехід навіть самі лояльні вболівальники. Прийняти перехід чужака, та ще такого, завжди непросто. Багаторічна антипропаганда на адресу «Динамо», незважаючи на сім каналів останнього, пустила коріння в середовищі донецьких фанів, які не люблять «київських» мало не настільки ж сильно, як всі інші команди разом взяті.

Немає впевненості, що ініціатива трансферу виходить від Луческу, який після влету «Боруссії» хоч і говорив про те, що команду треба оновлювати, але навряд чи мав на увазі прихід саме Хачеріді. Румунові треба буде придумати, як вписати гравця в команду, причому вписати максимально швидко. Адже, повторюся, довга розгойдування з цінною покупкою недозволенна. Та й чи варто ризикувати мікрокліматом в роздягальні, який може помітно змінитися з приходом новачка – те ще питання. І справа не тільки в справах минулих днів, а і в грошовому питанні. Сказки про альтруїстичних слов’янських футболістів, які не вважають гроші в кишені сусіда, можете Ігорю Денисову розповідати.

Ну, і згаданий момент із сірниками або, якщо завгодно, мавпою з гранатою. Луческу безсумнівно більш досвідчений і класний тренер, ніж більшість фахівців, з якими працював Хачеріді. Але чи буде цього достатньо для того, щоб перевиховати гравця остаточно і безповоротно?

3. Чому це не потрібно «Динамо»

У Ігоря Суркіса і без того натягнуті відносини з фан-сектором «Динамо», що показав хоча б останній матч з «Іллічівцем». Тому немає потреби втретє розписувати негативне сприйняття трансферу такого роду, яке може змінитися лише за класної заміні гравцеві і / або його провалу в новій команді. Як немає сенсу припускати, що заміну Хачеріді можна і не знайти за короткий літнє міжсезоння, та й зазвати футболістів у Лігу Європи не так просто, як магічним «UEFA Champions League».

Поговоримо краще ось про що. Перееезд Хачеріді в Донецьк може стати сигналом про те, що «Динамо» дійсно готове змиритися з тим, що Рінат Ахметов може роздобути практично будь-якого футболіста в Україні. У недавній розмові Ігоря Михайловича з колегою Дудем показовим був штрих в самому кінці інтерв’ю, коли Суркіс сказав, що за 150 мільйонів готовий був би обговорити перехід гравця. Жарти жартами, а в реаліях східноєвропейського ринку футбольної робочої сили, коли провертаються угоди а-ля «Халк за 60 млн» і «Вілліан за 35 млн» часом здається, що немає нічого неможливого. І не тільки для російських команд, але й у нас, у Донецьку в першу чергу. Той же Вілліан приїхав до України в 19 років за 14 млн євро, суму яку за нього не дав би ніхто, як і зимові 15 млн за Тайсона. Якщо Хачеріді піде, то неминуче підуть розмови, що навіть «Динамо» прогнулося перед бездонним гаманцем Ріната Леонідовича. Психологічний удар може бути вельми сильним. Фактично Київ визнає хоч і очевидний, але неприємний для сприйняття факт, що кожна річ має свою ціну, а Д’Артаньян потихеньку вимирають.

tribuna.com

На сайте Guideflick вы можете смотреть фильмы лучшие комедии в лучшем качестве онлайн бесплатно.

Цікаві новини

Недавні записи

Архіви